сутулуватий
СУТУ́ЛУВАТИЙ, а, е.
Трохи, злегка сутулий.
Він був зовсім несхожий на переднішого старця Кміту, замлілого, заниділого, ще й сутулуватого (І. Нечуй-Левицький);
До землянки ввійшов літній сухорлявий сутулуватий чоловік (А. Хорунжий);
Софія непомітно зиркала на сутулувату постать брата (А. Шиян);
Він – кремезний, з богатирськими сутулуватими плечима і вилицюватим обличчям (М. Ю. Тарновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сутулуватий — суту́луватий прикметник Орфографічний словник української мови
- сутулуватий — -а, -е. Трохи, злегка сутулий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутулуватий — СУТУ́ЛУВАТИЙ, а, е. Трохи, злегка сутулий. Він був зовсім несхожий на переднішого старця Кміту, замлілого, заниділого, ще й сутулуватого (Н.-Лев., IV, 1956, 309); До землянки ввійшов літній сухорлявий сутулуватий чоловік (Хор., Незакінч. Словник української мови в 11 томах