1. Словник української мови в 11 томах

сутулуватий

СУТУ́ЛУВАТИЙ, а, е. Трохи, злегка сутулий.

Він був зовсім несхожий на переднішого старця Кміту, замлілого, заниділого, ще й сутулуватого (Н.-Лев., IV, 1956, 309);

До землянки ввійшов літній сухорлявий сутулуватий чоловік (Хор., Незакінч. політ, 1960, 716);

Софія непомітно зиркала на сутулувату постать брата (Шиян, Гроза.., 1956, 234);

Він — кремезний, з богатирськими сутулуватими плечима і вилицюватим обличчям (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сутулуватий — суту́луватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сутулуватий — СУТУ́ЛУВАТИЙ, а, е. Трохи, злегка сутулий. Він був зовсім несхожий на переднішого старця Кміту, замлілого, заниділого, ще й сутулуватого (І. Нечуй-Левицький); До землянки ввійшов літній сухорлявий сутулуватий чоловік (А. Словник української мови у 20 томах
  3. сутулуватий — -а, -е. Трохи, злегка сутулий. Великий тлумачний словник сучасної мови