сучасник
СУЧА́СНИК, а, ч.
Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь.
Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись ті ідеї у вузькодумних сучасників (Леся Українка);
Кропивницький, маючи великий і багатогранний акторський талант, вражав сучасників і в жанрі сатиричного водевілю, і в комедії (з наук.-попул. літ.);
Навколо великих людей, навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)