сучасник

СУЧА́СНИК, а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь.

Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись ті ідеї у вузькодумних сучасників (Л. Укр., IV, 1954, 134);

Кропивницький, маючи великий і багатогранний акторський талант, вражав сучасників і в жанрі сатиричного водевілю, і в комедії (Збірник про Кроп., 1955, 94);

Навколо великих людей, навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (Рильський, X, 1962, 45);

Наш сучасник є живим свідком величезних революційних змін, що перетворюють уклад життя сотень мільйонів людей (Ком. Укр., 6, 1967, 11).

Значення в інших словниках

1. сучасник — суча́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сучасник — СУЧА́СНИК, а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь. Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись ті ідеї у вузькодумних сучасників (Леся Українка); Кропивницький...  Словник української мови у 20 томах
3. сучасник — -а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сучасник — Суча́сник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сучасник — Сучасник, -ка м. Современникъ. К. Кр. 8. Здивувала сучасників своїх. Г. Барв. 429.  Словник української мови Грінченка