сучасник
СУЧА́СНИК, а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь.
Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись ті ідеї у вузькодумних сучасників (Л. Укр., IV, 1954, 134);
Кропивницький, маючи великий і багатогранний акторський талант, вражав сучасників і в жанрі сатиричного водевілю, і в комедії (Збірник про Кроп., 1955, 94);
Навколо великих людей, навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (Рильський, X, 1962, 45);
Наш сучасник є живим свідком величезних революційних змін, що перетворюють уклад життя сотень мільйонів людей (Ком. Укр., 6, 1967, 11).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сучасник — суча́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сучасник — СУЧА́СНИК, а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь. Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись ті ідеї у вузькодумних сучасників (Леся Українка); Кропивницький... Словник української мови у 20 томах
- сучасник — -а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сучасник — Суча́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сучасник — Сучасник, -ка м. Современникъ. К. Кр. 8. Здивувала сучасників своїх. Г. Барв. 429. Словник української мови Грінченка