схарапудити
СХАРАПУ́ДИТИ, джу, диш, док., кого, розм.
Викликати переляк, страх; налякати.
– Це ти, козачко, схарапудила мого коня? – крикнув Єремія (І. Нечуй-Левицький);
Лаврін рвав траву, листя з дерев – жеребець не давався. Видно, мав норов, а може, його схарапудили чужинці (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)