сьорб
СЬОРБ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. сьо́рба́ти.
– Дай мені сироватки з хлібом. Я накришила, подала. Він сьорб-сьорб разів з п'ять (Ганна Барвінок);
Блюдечко з чаєм підніс [Трохим Панасович] і довго студив на нього крізь великі вуса. Далі витяг шию і око примружив та – сьорб! (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)