сінешній
СІНЕ́ШНІЙ, я, є.
Прикм. до сі́ни.
Відчинені сінешні двері, в хаті рух, і стукіт, і веселий гамір (І. Франко);
Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний);
На сінешньому порозі з'явився білобородий дід Сахрон у святковій одежі (І. Цюпа);
– Я сам читав його записку, зім'яту і виметену тобою в сінешній куток (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)