сіни
СІ́НИ, не́й, мн.
Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини.
Ми ввійшли в сіни. По один бік сіней були одчинені двері в чималеньку пекарню, по другий бік – була невеличка світлиця (І. Нечуй-Левицький);
Через сіни, у своїй хаті коло розчиненого вікна сидить Василь (Панас Мирний);
В сінях зачувся гомін, в хату увійшов Сергій і ще хтось у довгому чорному пальті (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)