сінний
СІННИ́Й¹, а́, е́.
1. Прикм. до сі́но.
Минулась вже з тиждень сінна косовиця, Жита на нив'ях половіли (І. Манжура);
Сінний запах;
// Вигот. із сіна.
Велику увагу передові господарства звертають на виготовлення сінного і особливо трав'яного борошна (із журн.);
Для готування сінного настою беруть зелене бобове або бобово-злакове сіно високої якості (із журн.);
// Признач. для зберігання, перевезення і т. ін. сіна.
Сінних барж стояло на Неві кілька сот (О. Ільченко).
2. Якого годують сіном.
Сінним конем, солом'яним волом не далеко заїдеш (прислів'я).
СІННИ́Й², а́, е́.
Прикм. до сі́ни.
– Іди, мала, іди, не барися, А з сінного пороженька назад не вернися (П. Чубинський);
На сіннім порозі вже стояла мати (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)