сінце
СІНЦЕ́, я́, с.
Пестл. до сі́но 1.
Був собі журавель Та журавочка, Накосили сінця Повні ясельця (з казки);
Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Панас Мирний);
Що ж, спиняйте бистрих коней, Підкладіть сінця (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)