сінце
СІНЦЕ́, я́, с. Пестл. до сі́но 1.
Був собі журавель Та журавочка, Накосили сінця Повні ясельця (Укр. дит. фольк., 1962, 67);
Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Мирний, IV, 1955, 297);
Що ж, спиняйте бистрих коней, Підкладіть сінця (Мал., Звенигора, 1959, 38).
Словник української мови (СУМ-11)