сінці
СІ́НЦІ, ів, мн.
Те саме, що сі́ни.
Ані в сусідніх покоїках, ані в сінцях нема й душі живої (І. Франко);
Її повели з хати в маленькі сінці (С. Васильченко);
Не встигла Маруся одягнутись, як грюкнули двері знадвору, в сінцях почулися кроки (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)