сірячок
СІРЯЧО́К, чка́, ч.
Зменш. до сіря́к 1, 2.
Дівча в сірячку – Сухорляве, бліде, Картоплину сипку Хапко в ротик кладе (Ю. Гойда);
Він взув свої нерозлучні ходаки, підв'язав холоші, сірячок на плечі.., і з Голої гори за ним тільки смуга лягла (С. Чорнобривець);
Надів куркуль сірячок, – вдає, що він біднячок (прислів'я);
Охало село в захопленні від його упертості – гулом ревло: – Молодця Казанок! От тобі й “сірячок-мужичок”! (Є. Кротевич);
* Образно. Коник, звичайний колгоспний сірячок, під Ваньком Скоробагацьким розпрямлявся, зринав, ставав вищим (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)