сіяльник
СІ́ЯЛЬНИК, а, ч.
Те саме, що сіва́ч.
Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати (І. Манжура);
Сіяльники – двоє дівчат і дід – стояли на дошках позад сівалок, доглядали за рівномірним розподілом зерна (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)