сіяльник

СІЯ́Ч (той, хто сіє зерно, насіння), СІВА́Ч, СІ́ЯЛЬНИК, СІВА́ЛЬНИК розм., СІВА́К діал., СІ́ЙНИК діал. — Вийшли в поле сіячі.

Значення в інших словниках

1. сіяльник — сі́яльник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сіяльник — [с’ійал'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. сіяльник — -а, ч. Те саме, що сівач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сіяльник — моск. сіяч сівач, (вона) сівачка  Словник чужослів Павло Штепа
5. сіяльник — СІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сіва́ч. Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати (І. Манжура); Сіяльники – двоє дівчат і дід – стояли на дошках позад сівалок, доглядали за рівномірним розподілом зерна (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
6. сіяльник — СІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сіва́ч. Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати (Манж., Тв., 1955, 104); Сіяльники — двоє дівчат і дід — стояли на дошках позад сівалок, доглядали за рівномірним розподілом зерна (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 45).  Словник української мови в 11 томах
7. сіяльник — Сіяльник, -ка м. = сівач. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка