сіяльник
СІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сіва́ч.
Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати (Манж., Тв., 1955, 104);
Сіяльники — двоє дівчат і дід — стояли на дошках позад сівалок, доглядали за рівномірним розподілом зерна (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 45).
Словник української мови (СУМ-11)