табака
ТАБА́КА, и, ж., розм.
Нюхальний тютюн.
Коли б мені такий милий, .. Щоби люльки не курив, табаки не нюхав (П. Чубинський);
А дід, понюхавши табаки, розіслав свиту, розвернувся проти сонця та грів старе тіло (Панас Мирний);
Чого не продавалося в цій крамниці! Тютюн і табаки, смушеві шапки, червоні пояси (Марко Вовчок);
Він витягає табакерку, і понюх табаки приховує його розгубленість (З. Тулуб).
(1) Ню́хальна таба́ка, заст. – те саме, що Ню́хальний тютю́н (див. тютю́н).
– Він продає нюхальну табаку і простий тютюн (І. Нечуй-Левицький);
[Тіпка (підсміюється):] А я хотів найнять тебе у табакомоли, нюхальну табаку молоти на продаж (М. Кропивницький).
◇ Зім'я́ти (змоло́ти, сте́рти і т. ін.) на таба́ку див. змина́ти¹;
Ні за поню́шку (за по́нюх, за нюх) таба́ки (рідше тютюну́) див. поню́шка;
Поню́хати таба́ки (тютюну́) див. поню́хати;
Те́мний (сліпи́й і т. ін.), як таба́ка в ро́зі див. те́мний;
Як кіт таба́ку див. кіт;
(2) Як таба́ка в ро́зі, перев. зі сл. те́мний, сліпи́й і т. ін. – зовсім, абсолютно неосвічений, некультурний.
– Що мені рідний батько? – пустив на світ темного, як табака в розі, та й звікуй отак... (М. Коцюбинський);
[Перун:] Та що ви її, дурної баби, слухаєте?.. Сліпа, як табака в розі, а плете щось про податки і кавції [грошові застави] (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)