табунчик

ТАБУ́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до табу́н.

В залі йшли ще бучні, сп'янілі танці, і сиві табунчики морозу вривались у розчинені двері й зразу ж тут танули (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. табунчик — табу́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. табунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до табун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. табунчик — ТАБУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до табу́н.  Словник української мови в 11 томах
4. табунчик — Табунчик, -ка м. ум. отъ табун.  Словник української мови Грінченка