табунчик —
табу́нчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
табунчик —
ТАБУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до табу́н. В залі йшли ще бучні, сп'янілі танці, і сиві табунчики морозу вривались у розчинені двері й зразу ж тут танули (М. Івченко).
Словник української мови у 20 томах
табунчик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до табун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
табунчик —
Табунчик, -ка м. ум. отъ табун.
Словник української мови Грінченка