талановитий
ТАЛАНОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Який має великі здібності, талант (у 1 знач.).
Треба сказати, що д. Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами (Панас Мирний);
[Оля:] Сошенко побачив, що Тарас талановитий хлопець (С. Васильченко);
Український народ висунув із свого середовища багато талановитих народних поетів-співців, музикантів, художників (з наук. літ.);
У кожному селі, місті є талановиті сім'ї, де не уявляють свого життя без мистецтва, задушевної пісні (з наук.-попул. літ.).
2. Який виконано з талантом (у 1 знач.); який відзначається високою майстерністю.
Спасибі Вам, добродію, велике спасибі за ті несказано любі і милі хвилини, які довелося мені пережити, читаючи Ваші талановиті утвори (Панас Мирний);
Переклад поетичного твору повинен бути в першу чергу талановитим (М. Рильський);
Відгуком на народні думи і запити часу була зокрема талановита творчість О. П. Довженка (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)