тамбурин
ТАМБУРИ́Н, а, ч.
1. Музичний ударний інструмент, різновид невеликого барабана з подовженим корпусом, т. зв. провансальський барабан; вид бубна.
І одна з них, мов Дебора, Танцювала з тамбурином І Ласкара вихваляла, Що забив ведмедя злого (Леся Українка);
Сопілки й тамбурини Глухий одмінюють мотив, Дівча з серпом блискучим лине, Увінчуючи свято жнив (М. Рильський);
Поміж двома кіньми були прив'язані тамбурини, в котрі вибивали козаки (Ю. Мушкетик).
2. Старовинний французький танець, що виконується у швидкому темпі в супроводі флейти і тамбурина.
Словник української мови (СУМ-20)