тамбурин

ТАМБУРИ́Н, а, ч. Музичний ударний інструмент; вид бубна.

І одна з них, мов Дебора, Танцювала з тамбурином І Ласкара вихваляла, Що забив ведмедя злого (Л. Укр., IV, 1954, 197);

Сопілки й тамбурини Глухий одмінюють мотив, Дівча з серпом блискучим лине, Увінчуючи свято жнив (Рильський, Дал. Небосхили, 1959, 84).

Значення в інших словниках

1. тамбурин — тамбури́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тамбурин — Бубен  Словник чужослів Павло Штепа
3. тамбурин — (фр. tambоurin — барабанчик) — 1. Народний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звуку з родини двобічних мембранофонів, що походить з Провансу (Франція).  Словник-довідник музичних термінів
4. тамбурин — ТАМБУРИ́Н, а, ч. 1. Музичний ударний інструмент, різновид невеликого барабана з подовженим корпусом, т. зв. провансальський барабан; вид бубна.  Словник української мови у 20 томах
5. тамбурин — -а, ч. 1》 Музичний ударний інструмент; вид бубна. 2》 Старовинний французький танець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тамбурин — тамбури́н (франц. tambourin, італ. tamburino) 1. Ударний музичний інструмент, різновид барабана. 2. Назва бубна в російській музичній літературі. 3. Старовинний французький народний танок.  Словник іншомовних слів Мельничука