тандита
ТАНДИ́ТА, и, ж., заст.
1. Товкучка.
Антосьо, взявши її [шинелю] крізь вікно, пішов .. на тандиту, додав скілька карбованців і взяв шинелю на славу (А. Свидницький).
2. Старі носильні речі; дрантя, лахміття.
Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати убогим (Сл. Б. Грінченка);
Сиди, менджуй тандитою – аби день до вечора (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)