тандита
ТАНДИ́ТА, и, ж., заст.
1. Товкучка.
Антосьо, взявши її [шинелю] крізь вікно, пішов.. на тандиту, додав скільки карбованців і взяв шинелю на славу (Свидн., Люборацькі, 1955, 181).
2. Старі носильні речі; дрантя, лахміття.
Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати убогим (Сл. Гр.);
Сиди, менджуй тандитою — аби день до вечора (Хотк., II, 1966, 328).
Словник української мови (СУМ-11)