тандита
Танди́та.
1. Лахміття, непотріб, дрантя. Я певний, що не спічнеш на лаврах, так як богато иньших докторів, що тільки в них сьвічки і воску, що лише їх грімкий титул сьвітить ся, як золочена вивіска на склепі з тандитою (Маковей, Листи, 552).
2. Неякісна робота, халтура. Де лиш заблисне готовий гріш, там зараз явно й потайно тиснуть ся всякі патріотичні діячі [...] І роздрапують сі діячі під позором сеї „роботи“, а справді — тандити (що за неї би ніхто нігде инде й шелюга не дав, ба й дармо б єї не приймив) — щомога сей нужденний народний гріш (Б., 1899, 20, 1); Явність і чисті руки — отеє оклики, на котрі належало б у нас звернути найпильнійшу увагу [...] Тоді збудемо ся й жебрущих “патріотів ”, що роздрапують за тандиту народний гріш, та ще кплять собі, що за “такі” гроші їм ліпше й більше робити — годі! (Б., 1899, 20, 1)
// пол. tandeta — 1) дешеві речі поганої якості, дрантя, tandetny — 1) поганої якості, 2) халтурний, низькопробний, tandetnik — 1) лахмітник, 2) халтурник.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.