танін
ТАНІ́Н, у, ч.
Органічна дубильна та в'яжуча речовина, яку добувають із кори та листя деяких рослин і використовують у медицині, текстильному й чинбарному виробництві.
З листя скумпії добувають також танін і галову кислоту, необхідні для фармацевтичної, текстильної та хімічної промисловості (з наук.-попул. літ.);
При коксуванні вугілля германій збирається в аміачній воді, звідки його осаджують таніном (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)