тарілочка
ТАРІ́ЛОЧКА, и, ж.
Зменш. до тарі́лка.
Сала кусочками нарізали і крашанок облупили і нарізали на тарілочці (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вони сіли до столу, де стояла сковородка [сковорідка] з молодою смаженою картоплею, цибулька й сало на тарілочці (Г. Коцюба);
Не втерпів Кируша і торохнув так бубном, що мідні тарілочки весело забриньчали (В. Кучер).
◇ Підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на блю́ді, на тарі́лочці) [з голубо́ю облямі́вочкою] див. підно́сити;
(1) Як на тарі́лочці (тарі́лці):
а) дуже детально, до дрібниць, нічого не приховуючи (розказати щось).
[Камілла:] Я ж бажала усе своє серце виложити перед тобою – отак, як на тарілці (І. Франко);
б) дуже добре, чітко видно щось.
– Товаришу командир відділення, – сказав, весь сповнюючись почуттям особливої відповідальності, старшина Костоправ, – окоп у вас погано замаскований, з неба ви – як на тарілочці (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)