тарілочка
ТАРІ́ЛОЧКА, и, ж.
Зменш. до тарі́лка.
Сала кусочками нарізали і крашанок облупили і нарізали на тарілочці (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вони сіли до столу, де стояла сковородка [сковорідка] з молодою смаженою картоплею, цибулька й сало на тарілочці (Г. Коцюба);
Не втерпів Кируша і торохнув так бубном, що мідні тарілочки весело забриньчали (В. Кучер).
◇ Підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на блю́ді, на тарі́лочці) [з голубо́ю облямі́вочкою] див. підно́сити;
(1) Як на тарі́лочці (тарі́лці):
а) дуже детально, до дрібниць, нічого не приховуючи (розказати щось).
[Камілла:] Я ж бажала усе своє серце виложити перед тобою – отак, як на тарілці (І. Франко);
б) дуже добре, чітко видно щось.
– Товаришу командир відділення, – сказав, весь сповнюючись почуттям особливої відповідальності, старшина Костоправ, – окоп у вас погано замаскований, з неба ви – як на тарілочці (В. Собко).
Значення в інших словниках
- тарілочка — тарі́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири тарі́лочки Орфографічний словник української мови
- тарілочка — -и, ж. 1》 Зменш. до тарілка. 2》 Спеціальна мішень для стендової стрільби дробом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тарілочка — підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на тарі́лочці). Давати можливість кому-небудь мати, одержувати щось без будь-яких затрат, зусиль. Всяка робота вимагає старанності й уміння і до всього треба рук прикласти. Фразеологічний словник української мови
- тарілочка — ТАРІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш. до тарі́лка. Сала кусочками нарізали і крашанок облупили і нарізали на тарілочці (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Вони сіли до столу, де стояла сковородка з молодою смаженою картоплею, цибулька й сало на тарілочці (Коцюба... Словник української мови в 11 томах
- тарілочка — Тарілка, -ки ж. 1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Котл. Ен. І. 18. Хоч за копійку, та на тарілку. посл. 2) Часть шерстобитнаго лука (см. лук). Черниг. у. ум. тарілочка. Словник української мови Грінченка