1. Словник української мови в 11 томах

тарілочка

ТАРІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш. до тарі́лка.

Сала кусочками нарізали і крашанок облупили і нарізали на тарілочці (Кв.-Осн., II, 1956, 68);

Вони сіли до столу, де стояла сковородка з молодою смаженою картоплею, цибулька й сало на тарілочці (Коцюба, Нові береги, 1959, 232);

Не втерпів Кируша і торохнув так бубном, що мідні тарілочки весело забриньчали (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тарілочка — тарі́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири тарі́лочки Орфографічний словник української мови
  2. тарілочка — ТАРІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш. до тарі́лка. Сала кусочками нарізали і крашанок облупили і нарізали на тарілочці (Г. Квітка-Основ'яненко); Вони сіли до столу, де стояла сковородка [сковорідка] з молодою смаженою картоплею, цибулька й сало на тарілочці (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. тарілочка — -и, ж. 1》 Зменш. до тарілка. 2》 Спеціальна мішень для стендової стрільби дробом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тарілочка — підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на тарі́лочці). Давати можливість кому-небудь мати, одержувати щось без будь-яких затрат, зусиль. Всяка робота вимагає старанності й уміння і до всього треба рук прикласти. Фразеологічний словник української мови
  5. тарілочка — Тарілка, -ки ж. 1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Котл. Ен. І. 18. Хоч за копійку, та на тарілку. посл. 2) Часть шерстобитнаго лука (см. лук). Черниг. у. ум. тарілочка. Словник української мови Грінченка