Словник української мови у 20 томах

твердоголовий

ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм.

1. Розумово обмежений, дурний.

Твердоголова людина;

// Відсталий, консервативний.

2. у знач. ім. твердоголо́ві, вих, мн. Про консерваторів.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. твердоголовий — твердоголо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. твердоголовий — див. дурний  Словник синонімів Вусика
  3. твердоголовий — -а, -е, розм. 1》 Розумово обмежений, дурний. Твердоголова людина. || Відсталий, занадто консервативний. 2》 у знач. ім. твердоголові, -вих, мн. Про крайніх консерваторів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. твердоголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. твердоголовий — ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. 1. Розумове обмежений, дурний. Твердоголова людина; // Відсталий, консервативний. 2. у знач. ім. твердоголо́ві, вих, мн. Про консерваторів.  Словник української мови в 11 томах