твердоголовий
ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм.
1. Розумове обмежений, дурний.
Твердоголова людина;
// Відсталий, консервативний.
2. у знач. ім. твердоголо́ві, вих, мн. Про консерваторів.
Словник української мови (СУМ-11)ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм.
1. Розумове обмежений, дурний.
Твердоголова людина;
// Відсталий, консервативний.
2. у знач. ім. твердоголо́ві, вих, мн. Про консерваторів.
Словник української мови (СУМ-11)