твердоголовий

твердоголо́вий

-а, -е, розм.

1》 Розумово обмежений, дурний. Твердоголова людина.

|| Відсталий, занадто консервативний.

2》 у знач. ім. твердоголові, -вих, мн. Про крайніх консерваторів.

Значення в інших словниках

1. твердоголовий — твердоголо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. твердоголовий — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. твердоголовий — ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. 1. Розумово обмежений, дурний. Твердоголова людина; // Відсталий, консервативний. 2. у знач. ім. твердоголо́ві, вих, мн. Про консерваторів.  Словник української мови у 20 томах
4. твердоголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. твердоголовий — ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. 1. Розумове обмежений, дурний. Твердоголова людина; // Відсталий, консервативний. 2. у знач. ім. твердоголо́ві, вих, мн. Про консерваторів.  Словник української мови в 11 томах