текучий
ТЕКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Проточний, який тече (у 1, 2 знач.).
Ксеня задумано дивилася в текучу воду (В. Бабляк).
2. рідко. Який рухається суцільною масою, лавиною.
Не раз з'явиться вона [Комишанка] хлопцеві в снах і виникне в його спраглій уяві, проблисне розкішшю верб надбережних, їхнім важким текучим сріблом над тихими водами комишанського затону... (О. Гончар);
Тепер я певний, що то з того посіву зійшла срібна сітка вівсів, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці (М. Коцюбинський).
3. Те саме, що пли́нний 1; рідкий.
При такому величезному тискові метали змінюють свої механічні та фізичні властивості і стають текучими, як рідина (з наук.-попул. літ.);
Якщо в лавах мало кремнезему, вони дуже рідкі, рухливі, текучі, під час виверження далеко розтікаються по земній поверхні (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)