текучий
ТЕКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Проточний, який тече (у 1, 2 знач.).
Ксеня задумано дивилася в текучу воду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 128).
2. рідко. Який рухається суцільною масою, лавиною.
Нарешті, зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп (Гончар, І, 1959, 45).
3. Те саме, що пли́нний 1; рідкий.
При такому величезному тискові метали змінюють свої механічні та фізичні властивості і стають текучими, як рідина (Наука.., 12, 1964, 17).
Словник української мови (СУМ-11)