телятко
ТЕЛЯ́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до теля́.
Найбільш любив Олексій тільну корову. Вигодував її він з телятка (П. Куліш);
От трохи на боці стоїть руда корова, а коло неї – маленьке телятко. Воно простягає шию й ніжиться коло матері (Г. Хоткевич).
◇ (1) ПОКІ́РНЕНЬКЕ (покі́рливе) теля́тко, ірон. – слухняна, безвідмовна людина.
Краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір – покірненьким телятком, ангелочком: комісії люблять, щоб перед ними стелився, щоб аж погладити себе дав (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)