телятник
ТЕЛЯ́ТНИК, а, ч.
1. Хлів для телят.
Телятник стояв на краю формівського двору, і перед Ладимиром аж ген-ген до села зелено степився розцяцькований ясно-блакитними улоговинами луг (В. Дрозд).
2. Той, хто доглядає телят.
В артілі створено з відібраних теличок ремонтну групу, яку доручено доглядати одному з кращих телятників (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)