телятник
ТЕЛЯ́ТНИК, а, ч.
1. Хлів для телят.
Нема панських дворів,.. а єсть колгоспні двори, де під просторими навісами — різноманітний сільськогосподарський реманент, а по краях того двору — величезні стайні, корівники, телятники… (Вишня, II, 1956, 8).
2. Той, хто доглядає телят.
В артілі створено з відібраних теличок ремонтну групу, яку доручено доглядати одному з кращих телятників (Колг. Укр., 2, 1959, 24).
Словник української мови (СУМ-11)