темничний
ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет.
Прикм. до темни́ця.
Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Леся Українка);
Темничні мури;
// Який відбувається в темниці.
Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (М. Вороний).
Словник української мови (СУМ-20)