темничний

ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця.

Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Л. Укр., І, 1951, 392);

Темничні мури;

// Який відбувається в темниці.

Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (Вороний, Вибр., 1959, 48).

Значення в інших словниках

1. темничний — темни́чний прикметник поет., арх.  Орфографічний словник української мови
2. темничний — ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Леся Українка); Темничні мури; // Який відбувається в темниці. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (М. Вороний).  Словник української мови у 20 томах
3. темничний — -а, -е, заст., поет. Прикм. до темниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. темничний — Темни́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. темничний — Темни́чний, -а, -е 1) Относящійся къ темницѣ. Шейк. 2) Сторожъ при темницѣ. Шейк.  Словник української мови Грінченка