тенденційність
ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
1. Наявність певної ідеї, тенденції в художньому, публіцистичному й т. ін. творі; ідейна спрямованість.
Сучасники В. Винниченко помічали в його романах і п'єсах проповідницьке начало, оголену тенденційність (з наук. літ.);
Значна частина історичних праць про Закарпаття 50–70-х рр. не витримала іспиту часу, втратила своє наукове значення, оскільки була позначена необ'єктивністю, тенденційністю, ідеологічною і політичною запрограмованістю (з наук. літ.).
2. Упередженість, необ'єктивність.
Реакційна преса завжди відзначалася своєю необ'єктивністю, тенденційністю (з газ.);
Дехто з клієнтів пробує ремствувати, вбачаючи в Мелешкових словах прояв тенденційності та приятелізму (О. Гончар);
Аскольдів літописець використав александрійсько-болгарський лік років від створення світу. Його інформація лаконічна, без будь-якої тенденційності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)