теорема
ТЕОРЕ́МА, и, ж.
1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням.
[Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Леся Українка);
На дошці рисунок піфагорової теореми (С. Васильченко);
Він сідав за книги, поглинав їх одну по одній, наполегливо вчив формули, теореми (А. Трипільський).
2. Висновок, який можна зробити з основних положень логіки.
Наукові висновки даються у вигляді логічних, абстрактних категорій – законів, гіпотез, проектів, планів, теорем (з наук. літ.);
Разом з бездоганно правильними теоремами він [Архімед] сповіщав і про такі, де у доведеннях крилась добре замаскована помилка (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Піфаго́рова теоре́ма – теорема елементарної геометрії, створена Піфагором, яка встановлює співвідношення між площею квадрата, побудованого на гіпотенузі, і площами квадратів, побудованих на катетах прямокутного трикутника.
На дошці рисунок піфагорової теореми та вся майже дошка обписана доказами (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)