теорема
ТЕОРЕ́МА, и, ж.
1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням.
[Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Л. Укр., III, 1952, 97);
На дошці рисунок піфагорової теореми (Вас., III, 1960, 307);
Він сідав за книги, поглинав їх одну по одній, наполегливо вчив формули, теореми (Трип., Дорога.., 1944, 21).
2. Висновок, який можна зробити з основних положень логіки.
Наукові висновки даються у вигляді логічних, абстрактних категорій — законів, гіпотез, проектів, планів, теорем (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 58).
Словник української мови (СУМ-11)