терликати
ТЕРЛИ́КАТИ і рідко ТИРЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., що, ірон., зневажл.
Невміло, невправно грати на смичковому інструменті, на гармонії тощо.
Тут я задумав зорганізувати квартет; сам я трошки терликав на скрипці (з мемуарної літ.);
– Коли генерал-губернаторів син женився з дочкою графа Потоцького, то під вечерю терликали їм самі скрипалі з Купецького зібрання (Ю. Смолич);
Баян зітхнув легко, наче зрадів, що йому більше не доведеться тирликати набридливо-одноманітний ритм фокстроту (Д. Ткач);
// розм. Відтворювати мотив, мелодію голосом, допомагаючи собі язиком, губами тощо.
Терликаючи якийсь оперетковий мотив, Оленка пробігла коридором до кімнати (В. Кучер);
Ніна.., тирликаючи якусь французьку пісеньку, крутилася по сусіднім покою (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)