терпеливо
ТЕРПЕЛИ́ВО, рідко ТЕРПЛИ́ВО.
Присл. до терпели́вий, терпли́вий.
Насміх твій і власне горе я терпеливо переніс (І. Франко);
Терпеливо зносила [невістка] дорікання, щоб не озлить матері (К. Гордієнко);
Той чоловік ждав терпеливо на сам кінець, а діждавшись, заговорив до Потурайчина (Л. Мартович);
Як Зося зважиться чекать мене терпливо, Як із походу я прийду сюди щасливо, .. – Тоді проситиму, упавши на коліна, Руки дівочої (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)