терпляче
ТЕРПЛЯ́ЧЕ.
Присл. до терпля́чий 1, 2.
Маковей, сидячи над апаратом, досить терпляче зносив незлобливі насмішки товаришів (О. Гончар);
Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль, не вимовила жодного слова (А. Хижняк);
– Я вірю, – коли візьмемось за діло терпляче, уперто і уважно, ми доведемо його до краю (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)