терпляче

ТЕРПЛЯ́ЧЕ. Присл. до терпля́чий 1, 2.

Маковей, сидячи над апаратом, досить терпляче зносив незлобливі насмішки товаришів (Гончар, III, 1959, 59);

Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль, не вимовила жодного слова (Хижняк, Тамара, 1959, 221);

— Я вірю, — коли візьмемось за діло терпляче, уперто і уважно, ми доведемо його до краю (Вас., II, 1959, 227);

Толя ретельно допомагав Грицеві. Він терпляче пояснював йому кожну задачу (Збан., Старший брат, 1952, 25).

Значення в інших словниках

1. терпляче — терпля́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. терпляче — ТЕРПЛЯЧЕ – ТЕРПЛЯЧИ Терпляче, присл. (як?). Стійко, без нарікань (переносячи фізичні або моральні страждання). Я вірю – коли візьмемось за діло терпляче, уперто і уважно, ми доведемо його до краю (С.Васильченко); – Не спати!...  Літературне слововживання
3. терпляче — ТЕРПЛЯ́ЧЕ. Присл. до терпля́чий 1, 2. Маковей, сидячи над апаратом, досить терпляче зносив незлобливі насмішки товаришів (О. Гончар); Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль, не вимовила жодного слова (А.  Словник української мови у 20 томах
4. терпляче — Присл. до терплячий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. терпляче — Терпля́че, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)