тиньк
ТИНЬК, у, ч.
Розчин вапна, змішаного з піском, яким покривають поверхню стін, стелі тощо; штукатурка.
В кімнаті пахло вогким вапном. Тиньк висихав надто повільно через таку ранню мокру осінь (О. Копиленко);
У світлій, сонячній .. і просторій залі для засідань, де пахло вогкістю і свіжим тиньком, зібралися видатні інженери, начальники робіт.., найліпші знавці гідротехнічних споруд (Г. Коцюба);
// Затверділий шар такого розчину на стінах, стелі або який обсипався, обвалився.
Зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (М. Коцюбинський);
Андрій виламує прутинку з дерева, що взялось рости з-під купи тиньку й цегли (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)