тисяцький

ТИ́СЯЦЬКИЙ, кого, ч., іст.

1. У Стародавній Русі – начальник тисячі військового ополчення.

Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу .. Великий князь призначав їх тисяцькими-воєводами й посадниками-намісниками в окремі міста й землі (з наук. літ.);

// Помічник посадника в Новгородській феодальній республіці.

На допомогу посадникові вибирали тисяцького, на якого покладалось командування новгородським військом і суд у торгових справах (з навч. літ.).

2. Виборча службова особа в селян; сільський старшина (до реформи 1861 року);

// Старший над соцькими (у Запорізькій Січі).

З Запорожжя понаходило-таки чимало братчиків-січовиків. Давали вони військову пораду, збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. тисяцький — Тисяцький: — старший над соцькими у Запорізькій Січі [43]  Словник з творів Івана Франка
2. тисяцький — ти́сяцький іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. тисяцький — -кого, ч., іст. 1》 У давній Русі – начальник тисячі військового ополчення. || Помічник посадника в Новгородській феодальній республіці. 2》 Виборча службова особа в селян; сільський старшина (до реформи 1861 р.). || Старший над соцькими (у Запорізькій Січі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тисяцький — ТИ́СЯЦЬКИЙ, кого, ч., іст. 1. У Стародавній Русі — начальник тисячі військового ополчення. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу..  Словник української мови в 11 томах
5. тисяцький — Тисяцький, -а, -е Тысяцкій. Січовики збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. М. 11р. 60.  Словник української мови Грінченка