титулка
ТИ́ТУЛКА, и, ж., розм.
Те саме, що Ти́тульна сторі́нка (див. ти́тульний).
– Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім'я (А. Головко);
Бува, на титулці написано: роман. Насправді ж це... обман! (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)